Алла Гарлінська, Ярослава Оксентюк, Олена Скримінська

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР

Introduction

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР. Дослідження ефективності рухливих ігор для розвитку координаційних здібностей молодших школярів. Покращуйте фізичну підготовку та рухові навички дітей.

Abstract

Розвиток координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку має важливе значення у фізичному вихованні, адже ці навички є фундаментом для освоєння рухової активності, яка необхідна як для успішної участі у спортивних заходах, так і для виконання щоденних дій. У сучасному світі, де діти часто ведуть малорухливий спосіб життя через технологічний прогрес і збільшення часу, проведеного за екранами гаджетів, питання фізичної активності та розвитку координації стає особливо актуальним. Одним із ефективних засобів розвитку координаційних здібностей є застосування рухливих ігор, адже вони задіюють різні групи м’язів та стимулюють нервову систему до активної роботи. Це дозволяє дітям не лише покращувати свої рухові навички, а й розвивати фізичну витривалість і силу. Інтеграція рухливих ігор у навчальний процес може зробити заняття більш динамічними та захоплюючими, що підвищує інтерес дітей до навчання і робить його більш ефективним. З огляду на ці фактори, тема розвитку координаційних здібностей молодших школярів засобами рухливих ігор є надзвичайно актуальною, адже вона безпосередньо впливає на фізичний, розумовий і соціальний розвиток дітей, а також відповідає сучасним освітнім і здоров’язабезпечувальним потребам. Метою дослідження є поглиблене вивчення процесу розвитку координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку. Основний акцент робиться на застосуванні рухливих ігор як ефективного засобу для вдосконалення фізичних якостей учнів під час уроків фізичної культури. Такий підхід дозволяє зробити заняття не лише корисними для фізичного розвитку, а й цікавими та мотивуючими для дітей. У ході дослідження застосовувалися такі методи: вивчення та аналіз науково-методичної літератури, порівняльний аналіз, систематизація та узагальнення отриманих даних, проведення педагогічного експерименту, а також використання методів математичної статистики для обробки результатів. Результати роботи та ключові висновки. Вивчення наукових джерел та результати проведеного нами дослідження свідчать про високу ефективність використання рухливих ігор під час уроків фізичної культури для розвитку координаційних здібностей у молодших школярів. Такі ігри забезпечують оптимальні умови для вдосконалення рухової активності дітей, сприяють покращенню їхньої фізичної підготовки та розвивають важливі навички, необхідні для виконання як спортивних, так і повсякденних завдань. Рухливі ігри відіграють ключову роль у формуванні координаційних здібностей, оскільки вони дозволяють дітям працювати над точністю рухів, швидкістю реакції, здатністю зберігати рівновагу та орієнтуватися у просторі. Були отримані достовірні результати, які свідчать про суттєві відмінності у рівні розвитку координаційних здібностей між експериментальною та контрольною групами. В експериментальній групі ці показники зазнали значних змін у порівнянні з контрольною групою, з різницею в межах від 5,11% до 39,3%. Найбільше відставання контрольної групи спостерігалося за результатами тестів, що оцінюють здатність утримувати статичну рівновагу, тоді як мінімальна різниця була за показниками орієнтування в просторі.

Review

This paper, titled "Development of Coordination Abilities in Primary School Children Using Mobile Games," addresses a highly pertinent topic within contemporary physical education. The abstract effectively highlights the critical importance of developing coordination skills in primary school children, not only as a cornerstone for general motor activity and sports participation but also as a vital response to the increasing prevalence of sedentary lifestyles in the digital age. The authors clearly articulate the research's premise: that active games serve as an exceptionally effective, engaging, and dynamic means to foster these essential abilities, thereby contributing positively to children's holistic physical, mental, and social development. The stated aim to deeply explore this process, particularly through the integration of active games in physical education lessons, establishes a clear and valuable research objective. The methodology employed appears robust and appropriate for the study's aims, encompassing a comprehensive review of scientific literature, comparative analysis, and a pedagogical experiment, with results rigorously analyzed using mathematical statistics. The findings unequivocally support the central hypothesis, demonstrating the significant effectiveness of incorporating active games into physical education. The reported "substantial differences" in coordination levels between the experimental and control groups, ranging from 5.11% to 39.3%, provide compelling empirical evidence. Particularly noteworthy is the observation that static balance saw the most significant improvement, while spatial orientation, though improved, showed the smallest difference, offering valuable insights into the differential impact of these interventions. Overall, this abstract presents a well-structured and impactful study. Its strength lies in its timely addressing of a critical issue in child development and physical education, supported by a sound methodology and clear, quantifiable results. The research contributes significantly to the body of knowledge advocating for the integration of active, engaging play into educational curricula to combat inactivity and enhance fundamental motor skills. Future work could potentially delve into the long-term sustainability of these gains, explore the efficacy of specific types of games for different coordination components, and consider the generalizability across diverse educational settings.

Full Text

Comments

You need to be logged in to post a comment.